Садочки на базі шкіл і центри педагогічного партнерства: як Кривий Ріг адаптує дошкілля під потреби батьків та воєнний час
В одному з мікрорайонів Кривого Рогу перший садочок з’явився в умовах війни, а під час тривог малеча ходить до «острова скарбів» або «підводного човна» — так називають укриття, щоб зменшити хвилювання дітей. Після 2022 року в місті розвивають мережу дошкільних закладів, зокрема відкривають садочки нових типів, які передбачені законом «Про дошкільну освіту» (громади мають змогу створювати дошкільні заклади, які задовольнятимуть потреби місцевої батьківської спільноти, у різних форматах).
За час широкомасштабного вторгнення в Кривому Розі відкрили на повний день майже 80 % садочків, серед яких філії на базі шкіл і центри педагогічного партнерства.
- Як розвивати нові типи дошкільних закладів в умовах війни;
- як мотивувати батьків, щоб віддавали дітей у садочки на повний день;
- які виклики можуть постати перед громадами, адміністраціями шкіл і садочків — своїм досвідом поділилася Тетяна Кріпак, директорка департаменту освіти та науки виконкому Криворізької міської ради.
ЯК ПРАЦЮЄ СИСТЕМА ДОШКІЛЛЯ КРИВОГО РОГУ
До широкомасштабного вторгнення в Кривому Розі налічували 152 дитячі садочки, у яких виховували орієнтовно 20 тисяч дітей. Після 24 лютого 2022 року заклади дошкілля перевели в онлайн-формат, у якому вони працювали до початку 2023-го.
Два роки тому в місті відкрили перші садочки в режимі повного дня (на 9–10,5 годин), а також почали створювати філії дитсадків на базі гімназій (невдовзі їх відкриють на базі початкових шкіл та ліцеїв — усе залежить від наявності та розміру укриття в закладі освіти; те, що перші філії працюють у приміщеннях гімназій, — лише збіг обставин). Крім філій, у Кривому Розі активно створювали центри педагогічного партнерства, де надавали допомогу батькам із малюками. Протягом 2023–2024 років облаштовували найпростіші укриття в підвалах садочків.
Наразі зі 152 закладів дошкілля 116 працює офлайн, із них власні найпростіші укриття має 91 (розраховані на 50 чи 200 дітей), решта користується укриттями шкіл, на базі яких розміщена, чи інших суб’єктів. Садки відвідує орієнтовно 8300 вихованців та вихованок, частина з них приходить лише на заняття. Загалом у місті налічують 15 тисяч дітей дошкільного віку.
«Якщо не можемо прийняти дитину в конкретний садочок, то рекомендуємо батькам сусідній заклад чи якусь альтернативу. У нас тісна співпраця з UNICEF в освітній галузі, і, коли набрав чинності закон про дошкілля, ми обговорювали, які форми дитсадків можемо відкрити. Мінісадок не підходить, бо не охопить всю кількість охочих. Мобільний садочок так само не наш варіант, тож ми вирішили відкривати філії дитсадків і центри педагогічного партнерства», — пояснює Тетяна Кріпак.
Сьогодні в місті працює 14 філій дитсадків і два центри педагогічного партнерства. Першу філію на базі закладу середньої освіти відкрили для дітей працівників і працівниць промислового підприємства поряд із прохідною заводу.
«У цьому мікрорайоні ніколи не було садочка, а найближчий — за три кілометри, тому ми відкрили тут дві групи на 20 дітей. Батьки, які йдуть на підприємство, можуть привести свою дитину на сьому ранку й забрати після роботи. До речі, у цьому садочку є своєрідна профорієнтація для малюків: намагаємося забезпечити заклад спеціалізованими іграшками. Підприємства також надають як допомогу, наприклад, моделі великовантажних автомобілів, які працюють на виробництві», — розповідає Тетяна Кріпак.
У ЧОМУ ОСОБЛИВОСТІ ФІЛІЙ
Філії, як і садочки, працюють повний день і запрошують дітей від трьох років, адже з молодшими важче організувати спуск в укриття. У розумінні батьків філія — це той самий дитячий садочок, тільки в іншому місці, зауважує Тетяна Кріпак.
«Якщо це філія, умовно, 259-го дитсадка, то ми говоримо, що це приміщення садочка № 259. Хоч насправді в наказі про відкриття закладу йдеться саме про філію, а не про дитсадок. Попит на філії такий самий, як і на повноцінні дитсадки, адже батьки розуміють, що дитина всюди буде нагодована, доглянута й у разі тривоги перебуватиме в укритті», — додає Тетяна Кріпак.
На початку, пригадує директорка, переживали, що гімназії не зможуть виділити під дитячий садочок належне приміщення, де будуть необхідні зони, зокрема спальня та ігрова.
«Коли ми відкривали філії, то відразу попереджали батьків, що будуть змішані групи, тобто для дітей від трьох до шести років, а не для трьох-чотирьох- та п’яти-шестирічних окремо. Якщо дитина маленька й звикла до денного сну, то така можливість є, але спальна кімната — одна для всіх змішаних груп. Та якщо дитина не хоче спати, то ніхто її не змушує — вона може залишатися в ігровій. Це одна з новацій санітарного регламенту й закону “Про дошкільну освіту”: денний сон не обов’язковий, і наразі ми намагаємося відмовитися від нього хоча б у філіях. Батьки про це знають і з усім згодні», — розповідає Тетяна Кріпак.
На противагу філіям, у звичайних садочках денний сон обов’язковий для всіх, а ліжка для сну (на всю кількість дітей) за можливості ставлять в укритті. Утім, здебільшого такої нагоди немає. Якщо тривога починається під час денного сну, дітей будять, одягають і переводять в укриття.
Із вересня в Кривому Розі запрацювали ще дві філії — у нових протирадіаційних укриттях гімназій. Кожна філія має своє приміщення на одному з поверхів закладу, а також виділену частину укриття. У ньому є окремі зони для учнів / учениць різних класів та для дошкільнят.
«В укритті стоять рухомі перегородки, які можна відчиняти й зачиняти, створюючи спільний чи окремий простір. У поділених кабінетах уміщуються вісім-дев’ять класів, і мінімум два простори виділяють для дошкільнят. Там стоять дитячі меблі, іграшки, ліжка — школярі не мають сюди доступу», — зауважує Тетяна Кріпак.
ЯК ВІДПРАЦЬОВУЮТЬ СПУСКИ В УКРИТТЯ
У садочках та філіях Кривого Рогу регулярно тренують дітей для швидкого спуску в укриття, адже часто російські ракети долітають сюди за 40 секунд. Діти без страху спускаються до сховищ, додає Тетяна Кріпак: простори тематично облаштували, і малеча переходить у «підводний човен» чи відвідує «острів скарбів».
«У нас це не звучить як “найпростіше укриття”. Здебільшого всі вони задекоровані в такий спосіб, щоб дитина заходила в них, як в інший світ, а не просто в підвальне приміщення. Діти навіть питають, коли вже зможуть піти до острова скарбів», — ділиться Тетяна Кріпак.
В ігровій формі дошкільнятам пояснюють, що таке укриття й чому потрібно до нього спускатися. Тренування допомагають малечі зменшити рівень страху під час реальної тривоги: діти вже знають, як діяти, а вихователі/ки та працівники/ці злагоджено допомагають спуститися. Для ефективної евакуації групи в садках та філіях мають обмеження — до 10–15 дітей, а всі працівники/ці дотримуються усталеного алгоритму під час тривоги.
«Завдяки співпраці з партнерами ми заклеїли бронеплівкою вікна у всіх садочках та філіях. Звісно, від прямого влучання це не захистить, але якщо вибух десь поряд і розлітаються уламки скла, то від них урятує», — додає Тетяна Кріпак.
Більшість дітей у Кривому Розі вже ходить у дитсадки на повний день або ж відвідує центри педагогічного партнерства. Тетяна Кріпак поділилася аргументами, які змотивували батьків пристати на очне навчання.
«По-перше, ми сказали батькам, що коли діти вдома, то майже ніхто не піде з ними в укриття, а максимум скористається правилом двох стін. Якщо ж дитина буде в дитячому садочку, то ми гарантуємо, що під час тривоги її переведуть хоча б у найпростіше укриття, а в будівлі ніхто не залишиться. По-друге, з дитиною до сховища переходять вихователі, помічники вихователів, обов’язково психолог. Якщо дитина починає нервувати через тривогу чи вибухи, то психолог одразу працює з нею. По-третє, обидвоє батьків мають змогу вийти на роботу — це теж стало вагомим аргументом», — розповідає Тетяна Кріпак.
ЦЕНТРИ ПЕДАГОГІЧНОГО ПАРТНЕРСТВА — НАЙМЕНШОМУ ВІДВІДУВАЧУ ШІСТЬ МІСЯЦІВ
Відкриття центрів педагогічного партнерства дало змогу приймати на щоденні заняття батьків із дітьми, яким немає трьох років.
«Ми вирішили, що нам треба відкрити центри педагогічного партнерства, куди батьки з дітьми до трьох років можуть приходити та консультуватися з педагогами. Найменшому користувачу педагогічного центра — лише шість місяців», — ділиться Тетяна Кріпак.
Центри, як і філії, відкрили на базі гімназій. Вони працюють по чотири години на день, і їх щоденно відвідують 10-15 батьків із дітьми: потрібно завчасно записатися, але зараз на заняття приходять здебільшого ті самі батьки, які вже мають індивідуальні розклади.
Батьківська спільнота Кривого Рогу відреагувала на відкриття центрів з ентузіазмом, адже формат був їй знайомий. Завдяки міжнародним партнерам у місті діє понад 30 безпечних просторів для дітей. Тут алгоритм роботи майже такий самий, що й у центрах педагогічного партнерства: заняття проводять логопеди, психологи та соціальні працівники/ці.
Перші 10 просторів відкрили у 2023 році на базі закладів освіти, соціального захисту та культури. Сюди батьки можуть прийти по консультацію педагогів / педагогинь щодо різноманітних питань, пов’язаних із розвитком та вихованням дитини.
«У нас є навіть партнерський центр денного догляду за дітьми з інвалідністю. Там батьки можуть на час до чотирьох годин залишити дитину зі спеціалістами, які за нею доглядатимуть. Тож центри педагогічного партнерства — це нова назва, але відомий формат. Коли відкривали перші простори, це було дивним для батьків. Ми давали рекламу, запрошували через школи та садочки. Але нині батьки вже настільки звикли, що, коли ми відкрили два центри, вони стали просто новими точками відомого формату. Різниця тільки у фінансуванні: простори оплачували донори, а центри педагогічного партнерства та філії — місцевий бюджет», — пояснює Тетяна Кріпак.
ДЕФІЦИТ ПЕРСОНАЛУ ТА ПЛАНИ НА НОВІ ФІЛІЇ
У такій розгалуженій системі дошкільних закладів працює понад п’ять тисяч людей, а дефіцит працівників — орієнтовно тисяча. Є вакансії як вихователів/ок та помічників/ць вихователів, так і технічних працівників/ць — медичних сестер, двірників, кухарів. Також, зазначає Тетяна Кріпак, більшість працевлаштованих вихователів/ок працюють на понад ставку, тож дефіцит людей фактично більший, ніж тисяча.
Як до широкомасштабного вторгнення, так і зараз садочки Кривого Рогу дають змогу організовувати платні заняття за запитом батьків.
«Якщо батьки бажають, щоб у садочку був якийсь гурток, наприклад танцювальний або з англійської мови, вони звертаються до керівника садочка, і тоді приватні підприємці можуть надавати такі послуги на базі закладу в орендованому приміщенні», — пояснює Тетяна Кріпак.
Утім, директорка звертає увагу, що по додаткові заняття спочатку варто звернутися, наприклад, до музичних керівників/ць, які також можуть займатися з дітьми.
Надалі в місті планують відкриття додаткових філій та центрів педагогічного партнерства, щоб задовольнити попит батьків. Він не всюди рівномірний і в певних мікрорайонах може бути вищим, адже батьки хочуть віддавати дітей до найближчих садочків. Тож, зауважує Тетяна Кріпак, упродовж наступного року відкриють щонайменше чотири філії на базі шкіл і ще один центр педагогічного партнерства. А там, де є підвищений попит у вже наявних садочках, де кількість заяв не зменшується протягом двох років, розширюватимуть укриття, щоб прийняти більше дітей.
«Уже розробили проєкт, пройшли будівельну експертизу й почали необхідні роботи в іншій частині будівлі, щоб збільшити укриття на 50 місць», — пояснює Тетяна Кріпак.
Також у Кривому Розі планували відкриття філій на базі закладів вищої освіти.
«Ми бачили це як тристороннє партнерство: планували, що UNICEF зробить ремонти й надасть меблі, за закладом вищої освіти — приміщення й комунальні послуги. Міська рада надала б вихователів і забезпечила заробітну плату, але на сьогодні ми не змогли знайти точки дотику, щоб об’єднати комунальну власність — наші садочки, і державну — університети», — акцентує Тетяна Кріпак.
Наразі цю ідею довелося поставити на паузу, доки на державному рівні закладам вищої освіти не дадуть дозволу на безорендне відношення (щоб ЗВО міг безоплатно надавати приміщення садочку в користування). Якщо це питання буде розв’язане, тоді, запевняє Тетяна Кріпак, у місті плануватимуть відкриття трьох таких філій на базі університетів.
Із викликів Тетяна Кріпак відзначає катастрофічне зменшення кількості дітей: 7–10 років тому в місті народжувалося 10,5–11 тисяч немовлят, а в останні п’ять років — до трьох з половиною тисяч. Загалом щороку працівники дошкілля спостерігають зменшення кількості дітей на півтори-дві тисячі.
Ще один острах у впровадженні нових форматів дошкільних закладів пов’язаний зі спільним функціонуванням гімназій та садочків, особливо коли дошкільний підрозділ не є частиною школи від початку.
«Філія заходить (у школу — ред.) зі своїм керівником, кухарями, продуктами: для школи ми їх закупляємо за одними рахунками, для садочка — за іншими. У мене був острах, як помиряться керівники, кухарі, як організувати цей простір так, щоб школярі та дошкільники менше перетиналися в процесі співіснування», — ділиться Тетяна Кріпак.Наразі, за її словами, філії успішно об’єдналися з іншими закладами.
«Були острахи в керівників: як на це подивитися Держспоживслужба чи ДСНС — ті служби, які мають перевіряти умови перебування та харчування дітей. На сьогодні все нормально й логічно вклалося в потрібні рамки. Я б радила не боятися експериментувати, пробувати — і все обов’язково вийде», — підсумовує Тетяна Кріпак.
Титульне фото — Canva, у тексті — Тетяни Кріпак
