«Де б ми не були — ми передусім українці»: як онлайн-школа «SchoolToGo» об’єднує українське учнівство з ТОТ та з різних куточків світу

Партнерська публікація

Через широкомасштабну війну тисячі українських дітей вимушено залишили рідні домівки. Хтось разом із сім’єю виїхав за межі України (станом на березень 2025 року за кордоном перебували понад два мільйони дітей шкільного віку). Хтось залишився вдома, але через безпекову ситуацію не може відвідувати школу наживо, а хтось таємно навчається в українських школах в умовах окупації.

Для багатьох дітей онлайн-формат став чи не єдиним шансом на навчання в українській системі освіти та збереження зв’язку з Україною. Понад три роки дистанційна школа «SchoolToGo» надає таку можливість українським дітям незалежно від їхнього місця перебування. Тут вони навчаються за українськими програмами та отримують документи про освіту державного зразка.

• Як школа змінює уявлення дітей про «дистанційку»?
• У чому секрет ефективного навчання «за моніторами»?
• Як об’єднати учнів та учениць в онлайн-форматі й створити атмосферу підтримки?

Про це «Вчися.Медіа» поспілкувалося з представниками вчительської спільноти школи, а також з учнівством та батьками.

Десятикласниця Катерина Терпімова почула про онлайн-школу ще під час перебування в окупації в Енергодарі, що на Запоріжжі. У перші місяці широкомасштабного вторгнення багато чого пропустила зі шкільного матеріалу з очевидних причин, тож виникла потреба надолужити освітні втрати. Влітку 2022-го дівчина натрапила на інформацію про набір на літні курси від «SchoolToGo» та записалася на навчання (заклад починав свою роботу з короткотермінових програм, а з осені 2022-го стартував повноцінний навчальний рік — ред.).

Ближче до осені 2022 року сім’ї Катерини вдалося виїхати з тимчасово окупованої території до Нідерландів. Як додає мама учениці Віталія Терпімова, там донька продовжила відвідувати «SchoolToGo» уже на постійній основі.

«Зараз Катя поєднує дві школи, місцеву й українську. Звісно, буває важко, але вона хоче повертатися в Україну, здобувати там вищу освіту, тож навчання в українській школі допомагає їй зберігати зв’язок із Батьківщиною та не опускати рук. І я її підтримую в цьому», — ділиться Віталія.

Попри онлайн-навчання, Катерина знайшла нових друзів. Зі своїми українськими однокласниками й однокласницями вона спілкується щодня. Для цього в них є окрема група в соцмережах, у якій вони діляться новинами, розповідають про свої труднощі та підбадьорюють одне одного.

Дівчина зізнається, що їй бракує такої спільноти за кордоном, тож навіть в онлайн-форматі вона відчуває велику підтримку від шкільних друзів і подруг. До того ж Катерина вже запланувала офлайн-зустрічі зі своїми однокласниками зі «SchoolToGo» після повернення до України (у школі навчаються діти, які перебувають як за кордоном, так і в Україні).

«Я планую повертатися і вступати до українського закладу вищої освіти. У школі мені з цим охоче допомагають: розповідають про всі нюанси вступу, пояснюють, на що варто звернути увагу. Також у нас часто бувають зустрічі із цікавими людьми, проводять квести, конкурси. Усе це створює атмосферу підтримки й відновлює відчуття дому попри відстань», — розповідає Катерина.

Читайте також:

Повернення до української школи з-за кордону: що варто знати учнівству та чи потрібно писати контрольні з усіх предметів?

Дочка й син Оксани Мулик навчаються в онлайн-школі три роки. Жінка розповідає, що пошуки дистанційного навчання почали, коли їм потрібно було поїхати за кордон на лікування. Місцева школа (в Україні) відмовилася організовувати окремий формат навчання й попросила забрати документи. Тоді Оксана натрапила на інформацію про «SchoolToGo». Було принциповим, щоб діти навчалися саме за українськими програмами, адже сім’я планує повертатися до України.

«Мені дуже подобається, як учителі подають матеріал: усе зрозуміло, легко запам’ятовується. Учні мене відразу прийняли, у мене з’явилися друзі, з якими ми часто спілкуємося в Zoom та в чатах. З однією подругою навіть зустрілися офлайн — вона приїхала до мого міста», — розповідає Яна, донька співрозмовниці.

Оксана наголошує, що постійна підтримка й помітний прогрес у розвитку є ключовими чинниками, які мотивують дітей і далі відвідувати заклад.

Про комфорт у спілкуванні та навчанні також розповідає Тетяна Маланчук, випускниця школи. Дівчина навчалася тут два роки — розпочала ще під час окупації на Херсонщині.

«Я прийшла в “SchoolToGo” з чітким запитом на онлайн-навчання, — ділиться Тетяна. — На той момент я перебувала на тимчасово окупованій території й не могла навчатися в українській школі очно, хоч дуже цього хотіла. Ця дистанційна школа стала для мене порятунком: я отримала змогу здобувати освіту за українською програмою та зрештою мати українські документи про освіту».

Після виїзду за кордон онлайн-навчання, за словами дівчини, залишалося тією стабільністю, якої так бракувало. Тетяна втратила свій дім і поки що не має куди повертатися, а школа бодай частково взяла на себе роль доступного та затишного простору.

Завдяки навчанню дівчина стала впевненішою та відкритішою. Ще одна важлива зміна — усвідомлення власного потенціалу:

«У попередніх школах я навіть гадки не мала, що маю хист до фізики. Але вчителька, пані Лариса, побачила мій потенціал. Вона запропонувала мені разом з іншими учнями взяти участь в одному з проєктів NASA, у якому ми перемогли! Ми полетіли до США, а наш експеримент відправили в космос! Зараз я сама пишу наукові роботи, пов’язані з дослідженням космосу, і вступаю до університету на спеціальність, пов’язану з астрофізикою. Це стало можливим завдяки вчительці, яка розкрила мій потенціал», — ділиться Тетяна.

Загалом у закладі є три основні формати навчання для учнів та учениць 1–11-х класів:

1. щоденні онлайн-уроки (початок занять — з 9:00);
2. вивчення предметів українознавчого компонента (онлайн-уроки у вечірній час);
3. самостійне опрацювання матеріалів на платформі школи та онлайн-заняття разом з учителями щосуботи впродовж чотирьох годин.

У школі можуть навчатися як учні й учениці, які перебувають за кордоном, так і ті, хто живе в Україні (частина учнівства — ті, хто опинився в окупації). Щодня в школі проводять 3–4 онлайн-уроки для 1–4-х класів та 5–7 уроків для учнівства середньої та старшої ланок.

Найголовніше в онлайн-навчанні, за словами Тетяни Володіної, учительки зарубіжної літератури, утримувати увагу дітей. Адже під час дистанційки вдома дітям легше відволікатися. Учителька будує свої уроки за певною схемою: на початку завжди ставить учнівству проблемне запитання, відповідь на яке діти мають надати наприкінці уроку. Це стимулює їх бути уважнішими впродовж заняття.

Також кожен урок учителька супроводжує відеопрезентацією: що чіткішою та зрозумілішою вона буде, то краще дитина концентруватиме увагу. Вона намагається додавати в презентацію нову інформацію, якої немає в підручнику, адже його учні й учениці можуть прочитати самостійно. Часто знаходить для уроків якісь цікаві аудіозаписи або фрагменти фільмів, знятих за мотивами певних творів.

Також, на її переконання, важливо не лише подати матеріал, а й переконатися, що дитина його засвоїла. І тут, за словами вчительки, потрібно враховувати кілька моментів. Незалежно від віку учні та учениці починають активніше включатися в процес, якщо завдання подано в ігровій формі.

«Я завжди намагаюся використати елементи гри за допомогою таких платформ, як Kahoot!, LearningApps, Worldwall тощо. Усе, що дає змогу швидко активізувати увагу дитини й водночас показати її знання. Таке поєднання ігрового моменту й навчального завдання дуже добре працює», — пояснює Тетяна Володіна.

Не менш важливо, як додає Микола Тарасюк, учитель інформатики, фіналіст премії «Global Teacher Prize Ukraine 2020», збирати запити дітей. На своїх уроках він часто запитує в учнів та учениць, що саме їх цікавить, що б вони хотіли попрактикувати, які знання вважають корисними для повсякдення. Це, за його словами, допомагає будувати уроки, які базуються не лише на навчальній програмі, а й на реальних інтересах і потребах дітей.

Крім цього, велику увагу педагог приділяє груповій роботі у формі різних проєктів. Це допомагає дітям краще налагоджувати зв’язки між собою. Учні й учениці обирають тему проєкту та розподіляють ролі: хтось, наприклад, займається аналітикою, хтось робить опитування, хтось готує презентацію, пише код, фіналізує розробку тощо. У такий спосіб діти вчаться не лише працювати в команді, а й формують портфоліо власних проєктів.

Важливою частиною кожного уроку є зворотний зв’язок: учнівство може висловити свої емоції, думки, реакції щодо заняття, додає Тетяна Володіна. Наприкінці заняття важливо дізнатися, чи було дітям комфортно, чи все збагнули, що б вони хотіли ще додати чи дізнатися. Це допомагає вчительству краще зрозуміти, що варто змінити або поглибити.

Учителі та вчительки школи також надають зворотний зв’язок учням / ученицям через платформу Teemea. Там діти можуть побачити свої оцінки та коментарі до них, знайти посилання на уроки, отримати доступ до навчальних матеріалів, адже всі заняття зберігаються на платформі у вигляді презентацій, додаткових матеріалів тощо. Тож навіть якщо учень чи учениця пропустили урок, вони можуть надолужити його чи повторити на Teemea.

«І, звісно, у центрі нашої роботи — індивідуальний підхід. Намагаємося враховувати потреби та можливості кожного та кожної», — акцентує Микола Тарасюк.

У школі навчаються діти з різним минулим та досвідом. Хтось змушений був покинути Україну, хтось залишився, хтось перебуває під окупацією — тому так важливо знаходити спільне та об’єднувати учнівство.

За словами Миколи Тарасюка, на уроках діти часто розповідають, що цікавого дізналися про нову країну, порівнюють закордонні традиції з українськими тощо. У такий спосіб учні й учениці обмінюються різним культурним досвідом та шукають спільні теми для обговорень.

«Пам’ятаю, на одному з уроків ми вивчали платіжні системи. Діти активно розповідали про особливості таких систем за кордоном та в Україні. У результаті дійшли висновку, що український банкінг нічим не гірший і навіть кращий», — розповідає вчитель.

Такі міжкультурні зв’язки намагається будувати на своїх уроках і Тетяна Володіна. Водночас освітяни враховують українознавчий компонент.

Крім цього, учителі та вчительки чотири рази на місяць проводять класні години у форматі онлайн-посиденьок. Такі зустрічі важливі на початку навчального року, коли долучаються нові учні й учениці. Часто, за словами Тетяни Володіної, діти замкнені, їм важко довіритися новому оточенню. Тож потрібно зустрічатися і в неформальних обставинах, за яких можна поспілкуватися на різні теми.

Попри дистанційний формат, у школі проводять свята, конкурси та олімпіади. Учителі/ки впевнені, що це гарна нагода покращити спілкування між дітьми.

«Кожного року відзначаємо традиційні українські свята, а оскільки діти з різних регіонів України, то щоразу дізнаємося щось нове про цікаві місцеві традиції», — ділиться Тетяна Володіна.

Зрештою, попри онлайн-формат, учні й учениці школи знаходять однодумців, а атмосфера підтримки допомагає їм не тільки покращувати академічні знання, а й відчувати внутрішню опору, навіть перебуваючи далеко від рідного дому.

Фото надали співрозмовники / співрозмовниці та школа «SchoolToGo»