Як часто університети оновлюють магістерські програми, від кого це залежить та що впливає на зміни? Досвід чотирьох ЗВО
Магістерські програми в закладах вищої освіти (ЗВО) мають відповідати потребам студентства й ринку праці. Єдиного графіка оновлення освітніх програм для всіх ЗВО немає, а частота й масштаб залежать від різних чинників. То як часто переглядають магістерські програми, хто ухвалює рішення про зміни та які компоненти визначають актуальність навчального змісту?
Про це «Вчися.Медіа» розпитало представників українських ЗВО, троє з яких — експерти Альянсу українських університетів:
- Єгора Стадного, віцепрезидента Kyiv School of Economics (КSE) й автора каналу «Вчитель на заміну»;
- Інну Школьник, першу проректорку Сумського державного університету (СумДУ);
- Ярослава Притулу, першого проректора Українського католицького університету (УКУ);
- Сергія Омельчука, першого проректора Херсонського державного університету (ХДУ).
ЯК ЧАСТО УНІВЕРСИТЕТИ ПЕРЕГЛЯДАЮТЬ ОСВІТНІ ПРОГРАМИ ТА ХТО ЗА ЦЕ ВІДПОВІДАЄ
Українське законодавство не вимагає оновлювати всі магістерські програми щороку чи через однакові проміжки часу. Кожен ЗВО може визначати власні процедури та періодичність. Важливу роль у цьому процесі відіграє гарант освітньої програми — людина, яка координує її розроблення, реалізацію та вдосконалення. Та робота над змінами не обмежується його відповідальністю: до процесу долучаються викладачі/ки, студенти/ки, випускники/ці та представники/ці професійних спільнот.
Наприклад, у СумДУ внутрішні нормативні документи передбачають щорічний перегляд освітніх програм. Та це не означає, що університет щороку повністю змінює їхній зміст. Іноді оновлення може стосуватися структури програми чи коригування назв дисциплін, а інколи — часткового перегляду їхнього наповнення.
«Від університетів не вимагають щороку оновлювати освітні програми, але є здоровий глузд і зміни на ринку праці. Зміна освітньої програми — це, зокрема, і ситуація, коли викладач переглядає зміст своєї дисципліни й додає нові теми. Наприклад, інтегрує штучний інтелект там, де це доречно, або оновлює тематику відповідно до змін у законодавстві чи нових наукових тенденцій», — пояснює Інна Школьник.
У СумДУ, за словами проректорки, саме гарант програми та викладачі/ки визначають, які зміни потрібні. Якщо університет бачить, що програму тривалий час не оновлюють або студентство вказує на застарілий зміст, керівництво може звернути увагу кафедри на проблему.
«Навіть за наявності внутрішніх процедур багато залежить від того, наскільки педагоги готові працювати над оновленням дисциплін. Тому є програми сучасні, модернізовані й добре продумані, а є ті, які трішечки треба апгрейдити», — додає Інна Школьник.
У Київській школі економіки оновлення дисциплін переважно відбувається циклічно — після кожного проведення курсу. Викладачі/ки аналізують відгуки студентства, а академічні директори/ки програм координують роботу над змінами.
«Циклічне оновлення інституційно стандартизоване. Роль академічного директора в ньому — зокрема, підтримувати зв’язок між різними дисциплінами й мотивувати викладачів не відкладати зміни», — розповідає Єгор Стадний.
За його словами, важливо переглядати курс одразу після його завершення, поки викладач пам’ятає, що спрацювало, а що потребує змін. Перед наступним «запуском» дисципліни також варто врахувати особливості нової групи студентів і досвід колег. Однак, наголошує Єгор Стадний, не всі курси можна оновлювати за однаковою процедурою. Наприклад, вибіркові дисципліни, які викладають запрошені професори, можуть залежати від того, чи продовжить фахівець/чиня співпрацю з університетом.
Єгор Стадний
У KSE, крім студентських відгуків, аналізують професійні траєкторії випускників. Для нас важливо, як здобуті знання та навички допомагають їм у професійному житті. Ми відстежуємо їхні кар’єрні траєкторії: чи відбувається просування на роботі, чи змінюють вони місце працевлаштування, у яких сферах працюють і як зростає рівень їхніх зарплат. Це дає змогу зрозуміти, наскільки освіта відповідає реальним потребам ринку праці.
Утім, за словами Єгора Стадного, опитування випускників — складний інструмент й закладам вищої освіти потрібно докладати зусиль, щоб колишні студенти відповідали на анкети.
В Українському католицькому університеті важливу роль у перегляді магістерських програм відіграють дорадчі ради. Зазвичай вони збираються два-три рази на рік, аналізують результати навчання і формують рекомендації.
«Більшість магістерських програм, чи на рівні факультету, чи на рівні окремої програми, мають дорадчу раду. [...] У кінці кожного семестру вона переглядає результати саме того семестру магістратури, який минув. Ми стараємося формувати дорадчу раду так, щоб це були роботодавці і наші випускники попередніх років», — пояснює Ярослав Притула.
У Херсонському державному університеті магістерські програми переглядають раз на два роки. За словами Сергія Омельчука, йдеться не просто про формальне оновлення документів, а й про збір та обговорення пропозицій від різних учасників та учасниць освітнього процесу.
«Якщо взяти, наприклад, українську літературу, то її зміст не так швидко змінюється, хоча ми можемо говорити про актуальні сучасні процеси. Водночас є спеціальності, які потребують адаптації до нових тенденцій. У нашому університеті освітні програми переглядають раз на два роки. Це передбачена процедура перегляду. Проте за потреби або у зв’язку зі змінами у нормативній базі, стандартах тощо, оновлення може відбуватися й частіше, наприклад, щороку», — пояснює проректор ХДУ.
За його словами, до перегляду програм обов’язково залучають здобувачів освіти та зовнішніх стейкхолдерів — представників організацій і професійних спільнот, які зацікавлені в підготовці фахівців.
Сергій Омельчук пояснює, що пропозиції від учасників освітнього процесу можуть відрізнятися й університет оцінює доцільність кожної.
«Пропозиції зовнішніх стейкхолдерів, які працюють у певній галузі й розуміють, яких фахівців потребує ринок, — це одне. Інша річ — побажання студентів щодо певних дисциплін чи вимоги лише тому, що вони видаються складними або некомфортними», — зазначає проректор.
ЧОМУ МАГІСТЕРСЬКІ ПРОГРАМИ МАЮТЬ ШВИДКО РЕАГУВАТИ НА ЗМІНИ
Темпи оновлення освітніх програм залежать і від спеціальності. Наприклад, дисципліни, пов’язані з фінансами, оподаткуванням або технологіями, можуть потребувати регулярних змін через нове законодавство чи професійні тенденції. Натомість у гуманітарних галузях не всі змістові компоненти змінюються так швидко.
Інна Школьник
Дисципліну «Бюджетна система», яку передбачає освітня програма «Фінанси», доводиться оновлювати щороку, адже щоразу ухвалюють новий державний бюджет. Те саме стосується податкової системи. Викладач має стежити за такими змінами й актуалізувати матеріал, інакше ризикує отримати у студентських анкетах відгуки про те, що викладає застарілу інформацію, яка вже не відповідає дійсності.
На думку Ярослава Притули, магістерські програми мають бути особливо чутливими до професійних змін, адже їхня мета — підготувати фахівців і фахівчинь, які можуть застосовувати знання у своїй роботі. Одним із методів такого оновлення в УКУ є залучення до викладання практиків, які можуть передавати студентам актуальний досвід професійної діяльності.
«Коли курс викладає практик, то робить це зі своєї щоденної професійної роботи. І питати, чи він оновлює курс, — просто смішно говорити про це. Він викладає те, з чим працює сьогодні. Це найкращий, як на мене, спосіб оновлення програм», — зазначає проректор.
Ярослав Притула наголошує, що практична складова не повинна витісняти теоретичну підготовку й під час оновлення освітніх програм важливо зберігати баланс. Це не означає, що потрібно відмовлятися від попереднього змісту й повністю замінювати його новим. Університету варто аналізувати відгуки студентів і випускників та визначати, які елементи програми справді потребують змін.
Ще один чинник, який впливає на зміст програм, — нові технології. Зокрема, університети аналізують, наскільки доречно інтегрувати штучний інтелект у навчання за різними спеціальностями.
«Це та річ, якої не існувало, яку треба продумати, знайти людей, які можуть це викладати, і тоді впровадити. Такі зміни можуть передбачати як додавання окремої дисципліни, так і перегляд спеціалізацій або суттєве переосмислення окремих компонентів програми», — розповідає проректор УКУ.
Єгор Стадний, наприклад, хотів би створити магістерську програму, яка готувала б фахівців/чинь із розроблення та управління освітніми продуктами. Штучний інтелект у такій програмі був би інтегрований у всі процеси: від адміністративного управління до викладання, досліджень і розроблення навчальних проєктів.
«Окремий акцент — на роботі з викладачами, які можуть скептично ставитися до нових інструментів, але водночас є сильними фахівцями у своїй галузі. Важливо показати їм, як технології можуть полегшити роботу, звільнити час для завдань, у яких вони найсильніші, а не замінити їх. Таких фахівців бракує на всіх рівнях освіти: у школах, університетах і системі неформального навчання. Адже навіть сильні викладачі не завжди можуть забезпечити якісний освітній процес, якщо закладу бракує ефективного управління. Саме тому під час створення магістерської програми важливо починати з чіткого розуміння її мети: до яких змін у світі, в країні вона має докладатись, якими мають стати її випускники та як їхня діяльність допоможе досягати цих змін, як інші продукти програми допоможуть досягати цих змін», — каже Єгор Стадний.
ЯКА ПРОЦЕДУРА ПЕРЕГЛЯДУ ОСВІТНЬОЇ ПРОГРАМИ
У Херсонському державному університеті процедура триває приблизно пів року: спочатку збирають пропозиції та зауваження, потім обговорюють їх, проводять відкриті зустрічі й оцінюють, які зміни доцільно впровадити. Сергій Омельчук наголошує, що процес є публічним і до нього можуть долучатися зацікавлені учасники.
За його словами, змістове наповнення освітніх програм належить до академічної автономії університету. Заклади самостійно визначають, які дисципліни потрібні студентам/кам, зважаючи на професійні тенденції та потреби галузі.
Сергій Омельчук
На нас не впливають у змістовому наповненні. [...] Стосовно пропонування якихось вибіркових дисциплін, фахового циклу, загального циклу — це вже безпосередньо бачення самого гаранта, кафедри, з врахуванням зовнішніх чинників, змін у бізнесі, у тих професійних колах, для яких функціонує ця програма.
Водночас університети не можуть змінювати освітні програми цілком довільно: під час їхнього перегляду потрібно враховувати нормативні вимоги до структури, змісту й обсягу підготовки. Зокрема, освітня програма має відповідати стандарту вищої освіти за відповідною спеціальністю, якщо такий стандарт затверджений, а також вимогам до кількості кредитів ЄКТС, результатів навчання та компетентностей випускників.
Додатковим механізмом перевірки якості є акредитація. Для кожної окремої освітньої програми вона відбувається переважно раз на п’ять років. Проте конкретна періодичність та терміни дії сертифікатів безпосередньо залежать від типу акредитації. Під час неї експертні групи аналізують, зокрема, наскільки її зміст відповідає заявленим цілям, чи актуальні навчальні дисципліни та чи враховує університет пропозиції студентів, випускників і роботодавців. За результатами оцінювання експерти можуть надати рекомендації щодо вдосконалення програми. Тож акредитація є одним зі способів виявити змістові прогалини й визначити, які зміни потрібні.
Масштаб оновлення також має значення. Якщо зміни стосуються очікуваних програмних результатів навчання (компетентностей), акредитовану програму вважають новою, і вона має пройти повторну акредитацію в Національному агентстві із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО). Водночас ЗВО можуть самостійно встановлювати у внутрішніх документах допустимий обсяг змін. Як пояснює проректорка Сумського державного університету Інна Школьник, у СумДУ цей поріг становить 30 %. Якщо оновлення охоплює більшу частину змісту, університет розглядає програму як нову, що передбачає проходження акредитації.
ЧИ МОЖУТЬ УНІВЕРСИТЕТИ ЗАКРИВАТИ АБО ВІДКРИВАТИ НОВІ МАГІСТЕРСЬКІ ПРОГРАМИ
Іноді за результатами перегляду університети можуть вирішити не відкривати програму або припинити набір на неї. За словами Ярослава Притули, такі рішення ухвалюють, зокрема, коли спеціальність втрачає актуальність та не має достатнього попиту серед вступників і вступниць.
Ярослав Притула
Кількість студентів — не просто показник популярності спеціальності. Вона безпосередньо впливає на те, чи може університет забезпечити необхідні умови для навчання: залучити викладачів, сформувати повноцінне освітнє середовище, організувати практичну підготовку та підтримувати належний рівень викладання.
Навіть якщо програма готує фахівців і фахівчинь у важливій для суспільства галузі, це не означає, що університет може підтримувати її за будь-яких умов. Як пояснює Ярослав Притула, заклад має реально оцінювати власні фінансові та кадрові можливості.
«Іноді йдеться про дуже потрібні програми, але ми не можемо собі дозволити мати програму з п’ятьма студентами, наприклад. Ми чесно кажемо в очі: ми не зможемо забезпечити якість такої програми. Ми не маємо грошей для того, щоб забезпечити якість такої програми», — зазначає Ярослав Притула.
В УКУ намагаються оцінювати попит на майбутні магістерські програми ще до їхнього відкриття. Для цього університет використовує сертифікатні програми — коротші навчальні формати, у межах яких можна апробувати окремі курси, перевірити зацікавленість потенційних слухачів і слухачок та з’ясувати, чи відповідає запропонований зміст потребам певної галузі.
Якщо сертифікатна програма має попит і університет бачить перспективу такого напряму, він може розвивати його до рівня магістерської програми. Не кожен такий курс обов’язково має перетворюватися на повноцінну магістратуру: іноді університет вирішує залишити його в сертифікатному форматі. Для закладу важливо й те, що люди готові навчатися заради знань і практичних навичок, навіть якщо після завершення курсу не отримають диплома про вищу освіту.
«Коли люди готові йти на сертифікатну програму, яка не дає їм диплома, а насамперед дає знання та навички, для нас це сигнал, що цей напрям їх справді цікавить. Тобто йдеться не про папірець наприкінці навчання, а про реальні знання», — наголошує проректор.
Досвід чотирьох університетів показує, що підходи до оновлення магістерських програм можуть відрізнятися: одні ЗВО переглядають їх частіше, інші — рідше. При цьому оновлення не завжди потребує повного «перекроювання» програми — іноді достатньо внести зміни до змісту окремих дисциплін. Та незалежно від обсягу такі зміни покликані забезпечити відповідність навчання сучасним вимогам і дати студентам знання та практичні навички, які будуть корисними в їхній майбутній професійній діяльності.
Фото з особистого архіву співрозмовників і Magnific
Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:
