«Трирічний бакалаврат — це насамперед індивідуальні освітні траєкторії студентів», — Тимофій Брік

З осені 2029 року заклади вищої освіти пропонуватимуть скорочений варіант бакалаврату для тих, хто здобуде 12-річну освіту в пілотних академічних ліцеях. Наразі, як кажуть у Міністерстві освіти і науки, є 14 університетів, які готові перейти на трирічну підготовку бакалаврів та, власне, конкурувати за випускників/иць 2029 року. Їх буде орієнтовно 10–11 тисяч.

З іншого боку, закон «Про вищу освіту» передбачає автономію ЗВО, зокрема й у впровадженні трирічного бакалаврату. Однак досі в Україні немає університетів, які б пішли на такий експеримент. Дехто з представників університетської спільноти вважає, що заклади вищої освіти можуть готувати бакалаврів навіть за два роки. Зокрема, Тимофій Брік, ректор KSE University, зазначив, що треба діяти ще радикальніше: починати експеримент уже нині, а не з 2029 року, і відразу переходити на два роки бакалаврату.

У чому доцільність такого підходу — «Вчися.Медіа» розпитало Тимофія Бріка, із яким обговорило:

• які кардинальні зміни чекають на ЗВО у зв’язку із впровадженням трирічного бакалаврату;
• як забезпечити зв’язок між старшою школою та університетом;
• які ризики та переваги скороченого бакалаврату для системи вищої освіти.

— Раніше ви коментували, що трирічний бакалаврат можна було впроваджувати раніше, не чекати 2029 року. Можливо, навіть замість трирічного відразу пропонувати студентству дворічний бакалаврат. Поясніть, будь ласка, чому так? 

— Моя думка дуже проста: студенти та студентки рухаються індивідуальними освітніми траєкторіями. Це така нудна бюрократична фраза, яка означає, що кожен студент і кожна студентка може вчитися з власною швидкістю. Є люди, які можуть розтягувати навчання, щоб набрати потрібні кредити (зараз один рік навчання передбачає проходження 60 кредитів — ред.). Є ті, хто може набрати необхідні кредити швидше й завершити навчання за два роки.

Головне ж не те, скільки годин ти провів в університеті, а те, чи реально здобув знання для своєї кваліфікації і чи реально це хтось перевірив через іспити або практику. Якщо ви здобули необхідні знання й експертизу за два роки, то навіщо вас тримати в стінах університету довше?

Я думаю, що це питання культурної інерції. Багато викладачів та адміністраторів не вірять, що наші науки можна стисло викласти за два роки. Мовляв, математику, соціологію, економіку, політологію неможливо опанувати за короткий час. 

Люди бояться, що скорочений бакалаврат буде фіктивним навчанням, але мені здається, що для його впровадження немає перепон. Можна вчитися якісно два роки, а можна вчитися неякісно протягом чотирьох років, що є недоцільним. Світ уже перейшов на трирічний бакалаврат. У Нідерландах чи інших європейських країнах студенти й студентки можуть учитися три роки. І я не думаю, що нідерландські інженери, економісти або математики вчаться гірше, ніж українські.

Звісно, цю ідею критикують, що зрозуміло. Україна має дуже багато освітніх втрат. Через це є переживання, що студенти й студентки погано або неякісно вчилися в школах. Якщо вони прийдуть до університету, то будуть нездатні опанувати матеріал за два-три роки, їх треба ще вчити й вчити.

Але деякі випускники й випускниці шкіл таки можуть здобути університетську освіту швидше, і для них варто створювати короткі програми.

Читайте також:

Вільний рік — як провести його з користю та які є можливості для самореалізації

— Ви згадали, що можна якісно готувати студентство за два роки. Але один з ризиків, про які говорять університети, пов’язаний із непевністю, що можна гарно підготувати за три роки, наприклад, учителів. Водночас Міністерство освіти і науки пояснює, що трирічний бакалаврат пропонуватимуть лише для певних спеціальностей, а не для всіх. Що ви думаєте про ці побоювання університетів?

— Я не можу бути експертом в усіх сферах. Можливо, фахівці з медицини, фізики, хімії скажуть, що є дуже специфічні знання, які потребують довгого навчання. Наприклад, якщо ви хочете стати хірургом, то треба бакалаврат, інтернатура тощо. Або, можливо, сучасна фізика настільки складна, що її треба вивчати все життя. Мені здається, що завжди залишатимуться галузі, які випадатимуть із загальної картини.

Але ми живемо у світі технологічних змін. Зараз ми відчуваємо пришвидшення через застосування нових технологій та штучного інтелекту. Умовно кажучи, на ринку вже не потрібні спеціалісти, які вчаться чотири роки. Великі корпорації не чекатимуть на вас стільки часу. Вони будуть використовувати роботів і штучний інтелект.

До слова, з вересня ми запустимо дві нові бакалаврські програми:

• перша в напрямі дуальної освіти — інженерна програма «Інжиніринг інноваційного виробництва» з компанією Fire Point, яка даватиме стипендії найкращим студентам і студенткам. Компанія готова вкладати в них, водночас очікує, що студентство працюватиме з другого курсу на виробництві та розв’язуватимуть реальні інженерні задачі;
• друга в напрямі проєктного навчання — «Дельта Інженерія» в партнерстві з американським університетом Olin College. Родзинка цього закладу — Project Based Learning. У XXI столітті це не новина. Наприклад, перші два роки університет пропонує замість складних пар — курси, де ви з командою робите якісь проєкти власноруч. У процесі вчите математику, фізику. А на третьому році навчання вивчаєте ці предмети глибше.

Тож університети мають підлаштовуватися під темп сучасного світу. Якщо цього не робитимуть — то просто вмруть. Зрозуміло, що відчують це не одразу, певний час житимуть за інерцією. Але ці університети будуть програвати конкуренцію і не виконуватимуть своєї місії — якісно готувати людей до ринку праці. Також вони не даватимуть сучасних актуальних знань, бо хтось інший їх обганятиме.

— Нещодавно в МОН розповідали про 14 університетів, які готові запроваджувати трирічний бакалаврат у 2029 році. Вони розраховують, що випускники та випускниці пілотних ліцеїв прийдуть до них на навчання, бо інших варіантів, ніж ці 14 ЗВО, не буде. Можливо, KSE є серед них?

— Я цим питанням навіть не цікавився, але думаю, що державні університети теж недооцінюють таку ідею. Часто бачу, що державні заклади вищої освіти мають автономію для ухвалення рішень, але не користуються нею. Ця думка, що завжди потрібно звертатися до МОН, аби щось зробити, є досить поширеною.

Я не знаю, що це за 14 університетів. Думаю, коли будемо готові, то свої кроки в цьому напрямі зробимо. Можу сказати, що під час неформальної, дуже короткої бесіди один із наших проректорів встиг сказати Миколі Трофименку, заступнику міністра освіти і науки: «Трирічний бакалаврат — клас, ми б теж хотіли долучатися».

— Усі бояться змін, але університет може отримати від цього низку переваг. Можливо, ви з досвіду закордонних закладів поділитеся, яку користь їм приніс скорочений бакалаврат?

— Оскільки в Україні ще ніхто цього не робив, то говоритиму гіпотетично. По-перше, ми швидше будемо готувати людей для ринку праці. Завдяки цьому зможемо збільшити кількість вступників та вступниць. Є люди, які не вступають до університетів України через застарілу систему освіти, а натомість їдуть за кордон. Ми зможемо привабити цих людей, які б інакше від нас пішли.

Це також є певною оптимізацією: три роки викладання вочевидь потребують менших ресурсів, ніж чотири. Треба по-іншому рахувати бюджети й навантаження на викладачів і викладачок.

Крім того, це можливість змінюватися для університетів. Я ставлюся до цього як до вправи, яка навчає та розвиває. Або ж як до акредитації, яка, на мою думку, сама собою не дуже важлива, але допомагає команді зібратися, більше дізнатися про себе, своїх студентів та студенток, тобто працює як своєрідний тимбілдинг.

— Якось ви говорили про те, що у ваших студентів і студенток першого курсу помітне просідання знань. Загалом є ризик, що випускники та випускниці старшої школи, зважаючи на тривале навчання в умовах війни, можуть бути не готовими до трирічного бакалаврату. Він розрахований на студентів, готових до серйозного навчання, яким не потрібна адаптація чи надолуження знань, не засвоєних у школі, протягом першого курсу. Тож наступність між школою та університетом може бути проблемною. Які ви бачите тут ризики і як їх можна зменшити?

— Мені здається, це хибна дихотомія: обирати між трьома або чотирма роками бакалаврату. Зараз виглядає так, що в нас усе добре: є чотири роки бакалаврату, вони гарно розплановані, їх добре виконують, і це допоможе нам подолати освітні втрати. А цій стабільності протиставлена інша ситуація: «А зробімо трирічний бакалаврат, і хтозна, що там буде».

Я думаю, що де-факто чотирирічний бакалаврат ніде не виконує ідеальної ролі подолання освітніх втрат, які справді величезні. Ми це знаємо з досліджень PISA та з інших експертних оцінювань. Освітні втрати бачимо й серед наших студентів та студенток. І що тепер? Не впроваджувати трирічного бакалаврату?

Якщо ми будемо багато працювати над подоланням освітніх втрат і зможемо інтегрувати студентів та студенток після першого курсу до університетського ритму навчання, то на другому й третьому курсах вони будуть інтенсивніше вчитися. Я думаю, що йтиметься про кастомізованість: студенти, які не встигатимуть опанувати всього за три роки, можуть брати ще один. Але стратегія має бути така: максимально рухаємося до децентралізації, коли кожен і кожна обирає свій темп навчання в університеті.

Мені здається, що це нерелевантне питання, бо в нас у всіх є освітні втрати. Це проблема на рівні країни, із якою ми маємо працювати. Чотирирічний бакалаврат фундаментально не розв’язує цієї проблеми, то навіщо за нього триматися?

— А як ви даєте раду з подоланням освітніх втрат у своєму університеті? Розумію, що це не рецепт для всіх, але, зрештою, досвід KSE може бути корисним для когось іще.

— Спочатку зроблю відступ і скажу: може, це звучить цинічно, та не всі люди мають вступати до університетів. Можна вступити через рік, узяти gap year. Якщо все ж таки людина вмотивована, хоче вчитись і вступає до університету, а далі з’ясовується, що в неї є освітні втрати, то з нею треба працювати.

У нас є три механізми подолання освітніх втрат:

• індивідуальна робота зі студентами під час окремих занять;
• полегшений перший рік — думаю, що всі це роблять зараз;
• застосування сучасних технологій, зокрема інструментів штучного інтелекту.

У нас є експеримент, яким займається мій колега Єгор Стадний. Він викладає історію для понад 200 студентів і студенток. Єгор розробив чат-боти, які допомагають студентам і студенткам швидше обробляти інформацію, ставити запитання, тобто спілкуватися щодо завдань. Використання таких чат-ботів допомагає покращувати результати.

Що це означає? Якщо я прошу студента написати есе, то спочатку він ледь пише декілька абзаців і погано викладає думки. Але наприкінці курсу створює есе на дві сторінки з переконливою аргументацією.

Читайте також:

Як за допомогою написання есе розвивати критичне мислення в учнівства: досвід Національного проєкту «Пишемо есе» + добірка вправ

— Загалом ідея з трирічним бакалавратом спочатку з’явилася як бонус для тих, хто навчатиметься 12 років і долучиться до пілотування реформи старшої школи. Однак, якщо повернемося до досвіду закордонних закладів, то тут більша тривалість навчання в школі та скорочений бакалаврат є взаємопов’язаними й виправданими. Як пояснити нашому суспільству, навіщо нам зараз переймати закордонний досвід щодо збільшення навчання в школі та зменшення — в університеті?

— У Нідерландах та Німеччині після 9-го класу за допомогою спеціальних іспитів визначають рівень спеціалізованої школи, до якої може вступити дитина. Потім це впливає на її кар’єру. І, власне, трирічний бакалаврат — один зі способів розв’язати це питання. Якщо дитина добре вчиться в спеціалізованій школі, має якісну, тривалу шкільну освіту, то навіщо їй зайвий рік учитися в університеті?

Інша модель працює в Сполучених Штатах Америки. Тут можна вступити до аспірантури на PhD після бакалаврату. Для цього американські університети роблять довгий бакалаврат (чотири роки), але потім тобі не обов’язково йти до магістратури — можна відразу вступати до аспірантури, але теж тривалої в часі.

— На вашу думку, для чого зараз Україні потрібен трирічний бакалаврат? Чи може ця ідея мотивувати університети до змін — чи її знову сприймуть як чергову вимогу МОН?

— Хочу вірити, що це дійсно реформа для розвитку вищої освіти, яка матиме позитивні наслідки. Діти будуть щасливіші: навіщо їм учитися чотири роки, якщо можна три? Ми швидше готуватимемо людей на ринок праці, чим будуть задоволені компанії. Також зміниться філософія дерегуляції: що більше університетів користуються автономією, то краща система вищої освіти.

Я думаю, що кінцева мета — не трирічний бакалаврат, а можливість для студентства створювати власні освітні траєкторії.

Запровадження скороченого бакалаврату стало відповіддю системи вищої освіти на реформу старшої школи.

• По-перше, 12-річна система освіти часто насторожує молодь та батьків: тривале навчання в школі, а потім ще й в університеті начебто забирає багато часу та нічим не виправдане (хоч більшість країн Європи й розвинених країн світу має 12–13-річну шкільну освіту).
• По-друге, випускниками й випускницями 2028–2029 навчального року будуть лише учні й учениці 150 академічних ліцеїв, які першими пілотують стандарт та програми профільної освіти. За різними розрахунками МОН, це 10–11, максимум 15 тисяч випускників/ць.

Тож скорочений бакалаврат має стати бонусом для тих, хто першими здобуде 12-річну освіту. А між університетами посилиться конкуренція за абітурієнтів/ок. Фактично, хто першим запропонує нову підготовку бакалаврів, той матиме більше шансів набрати першокурсників у 2029 році.

Наразі МОН пропонує таку формулу навчання: 12 років загальної середньої освіти + 3 роки бакалаврату (зі збереженням профілю освіти) + 2 роки магістратури.

До 2029 року університети, які першими зголосяться на нову систему бакалаврату, мають переглянути:

• структуру результатів навчання;
• вхідні вимоги з профільної середньої освіти;
• механізми компенсації освітніх розривів у разі зміни профілю (через компенсаційний курс або інші рішення).

Із 2030 року трирічний бакалаврат має стати постійним.

Фото Київської школи економіки

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб,
• Х, тредс, вайбер.