Патріотизм на уроках — що справді працює: практичні поради від учителів «Захисту України»

Одягнути вишиванку, намалювати плакат чи вивчити гімн — часто це вважають виявом патріотизму. Однак для сучасних підлітків формалізм і пафос не працюють, а слово «патріот» втрачає сенс через надмірне й штучне використання.

Як тоді говорити з учнівством про любов до України, щоб вияв почуттів був щирим? Про це «Вчися.Медіа» розповіли вчителі оновленого курсу «Захист України», де виховання патріотизму є наскрізною темою:

• Юрій Рудейчук — ветеран, учитель «Захисту України» в осередку Чернівецької області;
• Наталя Лаврова — вчителька «Захисту України» в осередку Авангардівського ліцею, сертифікована тренерка й супервізорка;
• Михайло Борисевич — учитель «Захисту України» в осередку міста Дніпра, сертифікований тренер та супервізор, а також учитель права в Міському юридичному ліцеї наукового спрямування при Університеті митної справи та фінансів Дніпровської міської ради.

Після демобілізації Юрій Рудейчук викладав тактичну медицину для дорослих, а згодом долучився до команди осередку, у якому предмет «Захист України» опановують учні й учениці 10–11-х класів із різних шкіл (оновлена програма передбачає вивчення курсу в спеціально облаштованому міжшкільному центрі, який за певним графіком відвідують старшокласники/ці з різних закладів освіти однієї громади).

У міжшкільному осередку Юрій Рудейчук викладає тактичну медицину й тактичну підготовку разом із колегою-ветераном.

Учитель наголошує: важливо спонукати учнівство до пошуку відповідей на запитання про патріотизм і державність.

«Патріот — це не просто людина, яка одягає вишиванку й вигукує “Слава Україні!” Дітей часто вчать саме цього: зроби плакат, заспівай пісню — і тоді ти патріот. Зовнішні вияви без внутрішнього розуміння не мають жодної ваги. Ми пояснюємо учням та ученицям: патріот — це людина, яка любить свою країну, всебічно розвинена та розуміє, що є обов’язки, які треба виконувати», — зазначає Юрій Рудейчук.

Освітяни й освітянки прагнуть, щоб кожен учень і кожна учениця усвідомлювали важливість держави й відчували себе її громадянами. Для цього Наталя Лаврова, яка з 2014 року волонтерить, навчає школярів і школярок патріотизму на прикладах із життя.

«Я даю учням й ученицям змогу знайти відповідь на запитання, де їхнє місце в державі і як вони можуть на неї позитивно вплинути. А також розповідаю про знайомих військових і волонтерів, які своєю діяльністю виявляють любов до України. Наприклад, наші інструктори з домедичної допомоги — ветерани, а ліцей співпрацює з військовою частиною, де завжди відгукуються на запрошення відвідати заняття й поспілкуватися. Жива зустріч і наочний приклад завжди працюють краще, ніж сухі розмови», — впевнена Наталя Лаврова.

Для виховання патріотизму Михайло Борисевич інтегрує в уроки «Захисту України» елементи громадянської освіти, зокрема тематичні ігри. Одна з них — «Дві держави», у межах якої учні й учениці вчаться домовлятися, встановлювати правила, реалізовувати податкову й соціальну політики тощо.

За словами вчителя, попри те, що предмет здебільшого сприймають крізь призму фізичних навичок — уміти керувати дроном, стріляти, накладати турнікет, — важливе й розуміння, навіщо це робити. Низка модулів оновленої програми пропонує шляхи, як знайти відповіді на ці запитання разом з учнівством.

Михайло Борисевич додає, що із сучасними підлітками не можна працювати за старими підходами: учитель просуває концепцію навчання через розваги, але застерігає від суцільної гейміфікації.

«Баланс у тому, щоб спостерігати за авдиторією, не дати їй знудитися й знайти зрозумілі аналогії. Тоді підлітки розуміють, ставлять уточнювальні запитання — важливо лише забезпечити їм опору на знайомий ґрунт», — упевнений вчитель.

Наприклад, тему оборонного бюджету можна пояснити через таке завдання: порахувати, скільки податків із зарплати батьків буде сплачено за рік і на що саме їх спрямує держава (патрони чи аптечки для військових).

«Практичні заняття підсвідомо наштовхують дитину на думку, що від неї дуже багато що залежить у державі. Якщо не платити податків — на вулиці не буде електрики, не приїде поліція або швидка», — додає Наталя Лаврова.

Михайло Борисевич радить розповідати учнівству не лише про сучасних, а й про історичних героїв та героїнь — зокрема через теми військового лідерства та символіки.

«Нам як суспільству важливо домовитися, хто входить до національного пантеону героїв. Без цього складно говорити про сучасне, патріотизм і героїзм. Наш патріотизм базується на тисячолітніх традиціях», — вважає вчитель.

Важливо також деконструювати історичні міфи, зокрема совєтські. Наприклад, серед героїв Другої світової війни діти часто називають лише росіян.

Юрій Рудейчук пояснює абстрактні поняття через історії реальних людей. Тему лідерства, наприклад, розглядає на прикладі Дениса «Редіса» Прокопенка — командира 12-ї бригади спеціального призначення «Азов».

«Завдяки історії про Редіса учні й учениці розуміють: це звичайна людина, яка не народилася одразу в пікселі, а сама обрала цей шлях. Підлітки усвідомлюють, що й вони можуть щось змінювати в країні, але цього треба прагнути, старатися, вчитися», — ділиться Юрій Рудейчук.

Учитель зауважує, що для розмов з учнями й ученицями про героїзм можна залучати ветеранів, адже це дає їм відчуття важливості: «Ветерани часто чують: “Дітям потрібен ваш досвід, знання, прагнення до свободи, патріотизм, вони мають вчитися на вашому прикладі”. І це дійсно так. Але й діти потрібні ветеранам: коли ми повертаємося до цивільного життя, часто почуваємося покинутими, нам тяжко адаптуватися, повернутися на роботу. А коли працюємо з дітьми й відчуваємо повагу — розуміємо, що робимо це недарма».

Наталя Лаврова додає, що в будь-яких розмовах, а особливо на емоційні чи важкі теми, важливо бути щирими з дітьми.

«Я не шукаю ніяких особливих інтонацій, дію просто, як є: щиро шаную військових, співчуваю родинам загиблих, о 9:00 співаю гімн. Діти це бачать і виконують його разом зі мною», — додає вчителька.

Михайло Борисевич радить будувати спілкування вчителів з учнівством на чесності. Прикрашати дійсність чи уникати складних питань немає сенсу, адже дитина легко може відкрити соцмережі й побачити негативні новини або актуальні тренди.

«Підлітки можуть поставити різні запитання, зокрема про мобілізацію. Тут варто виводити їх на контрольовану дискусію — запропонувати разом прочитати закони й підзаконні акти, визначити, яким має бути правильний порядок проведення мобілізації», — зауважує вчитель.

Юрій Рудейчук розповідає історію учня, який на початку занять не дуже цікавився предметом і загалом навчанням, але після курсу вирішив бути корисним для країни та пішов у військо. Про схожі історії згадує і Михайло Борисевич: деякі його учні обрали військову службу.

Курс «Захист України» змінює уявлення підлітків про те, як працює держава.

«Дуже часто вони мають карикатурні уявлення про державу, де президент — це майже монарх. На заняттях ми вчимо, хто за що відповідає в державі й чому такі упередження не відповідають дійсності. Підлітки починають розуміти, що можна взаємодіяти з державою, і це не одностороння історія», — додає вчитель.

Наталя Лаврова зазначає, що спочатку деякі учні та учениці вважають курс непотрібним. Утім, під час обговорення новин і важливих для країни подій їхнє ставлення змінюється.

«Ми працюємо, обговорюємо щоденні новини, старшокласники часто цікавляться моєю думкою з певного приводу. Тоді вже зникає це упередження — і вони переходять від байдужості до цікавості щодо життя країни», — ділиться освітянка.

Протягом навчання учні й учениці вчаться краще взаємодіяти в командах та дискутують на різні предметні теми.

«Я дуже люблю провокативні моменти, коли ми шукаємо першоджерела якоїсь новини, і підлітки одне одному показують, де хто помилився. Упродовж року змінюється їхній погляд на курс, вони усвідомлюють, що Україна — це держава, яка варта того, щоб бути її громадянином чи громадянкою», — підсумовує Наталя Лаврова.

• Складні питання, на які немає однозначних відповідей

Щоб шукати відповіді разом з учнями й ученицями, вчителі/ки мають самостійно вивчати різні джерела інформації та присвячувати час самоосвіті.

• Відповідальність за наступні покоління: вчимо на майбутнє і для майбутнього

Учителі мають розуміти, що навчання одного покоління учнів й учениць впливатиме на наступні та на державу в цілому.

• Боротьба з упередженнями

Часто підлітки чують від батьків та родичів, що після опанування шкільного курсу всіх відразу повезуть на фронт. Декому заважають релігійні переконання: не можна вивчати предмет, на якому начебто змушують брати зброю до рук.

Це твердження розвінчує Юрій Рудейчук, який служить військовим капеланом. Підлітки розуміють, що захист країни можна реалізувати по-різному.

«Найбільший стереотип щодо уроків “Захисту України” — що ми вчимо дітей воювати. Однак наші заняття — про те, як бути готовими до різних викликів, а учні й учениці вчать основи медицини, кібербезпеки, орієнтування на місцевості тощо. Ці знання корисні й у мирному житті», — наголошує вчитель.

Серед учнівства можуть бути діти з родин, які перебувають під впливом російської інформаційної пропаганди і вважають такі погляди правильними. У таких випадках Наталя Лаврова разом з учнями й ученицями шукає відповіді на складні питання через розмову: наприклад, чому уроки проходять у сховищі та хто обстрілює Україну.

Патріотизм не опишеш одним словом, а учнівство не навчиш за один урок чи навіть курс. Однак педагоги/ні впевнені, що формувати це почуття в підлітків можна завдяки систематичній роботі, зокрема розвиваючи медіаграмотність, критичне мислення та завдяки лагідній українізації.

• Пояснюйте учнівству, у чому шкода російського контенту

Варто пояснювати, що кожне прослуховування російської пісні — це наповнення російського бюджету, із якого купують снаряди для обстрілів України, а також пропонувати альтернативну українську музику.

«У мене є добірки сучасної української музики, які я вмикаю на перерві чи занятті, якщо це не заважає. Також можу розповісти цікаву історію про виконавця або про пісню, про те, які символи в ній закладені. І бачу, що ця музика з’являється в соцмережах підлітків замість російських виконавців», — ділиться Михайло Борисевич.

• Намагайтеся зацікавити предметом, але пам’ятайте: залучити всіх неможливо

Хтось дійсно піде з курсу без відчутних змін, а комусь вдасться знайти відповідь на запитання «Навіщо це треба».

• Усвідомте, що результат роботи — це виховання свідомих громадян і громадянок

• Не вимагайте визнання авторитету силою: повагу не можна нав’язати

Юрій Рудейчук радить шукати підхід до учнів та учениць і пояснювати матеріал так, щоб їм було цікаво слухати. Натомість покарання за недостатню увагу чи інтерес навряд чи допоможуть зацікавити підлітків.

• Пам’ятайте: кожен клас по-різному вивчає одну тему

«З одними дітьми одразу зав’яжеться дискусія, а іншим зовсім не цікаво. Це треба вміти приймати», — радить Юрій Рудейчук.

• Навчайте учнів та учениць розуміти контекст

«Діти звикли до швидкого дофаміну, швидкої інформації та коротких фактів, які достатньо просто запам’ятати, щоб хизуватися. Але важливий і контекст: ми вчимо розуміти, звідки взялася інформація, пояснювати її та показувати, що вони справді розбираються в темі», — акцентує Юрій Рудейчук.

• Наводьте яскраві приклади, які запам’ятаються

Юрій Рудейчук розповідає, що під час вивчення теми про евакуацію поранених показав алгоритм дій на власному прикладі (тут важливо постійно говорити з постраждалим і не давати йому знепритомніти), а також навів історію зі служби.

«Ми вивозили одного хлопця, який був співаком до війни. Під час евакуації він непритомнів, тож медики запитали: “Ти вмієш співати?”. Він відповів: “Так”. — “То співай щось”. І всю дорогу до стабілізаційного центру оперним голосом співав “Ой у лузі червона калина”. Я розповідаю дітям цей приклад, і вони його запам’ятовують», — розповідає Юрій Рудейчук.

• Спочатку зрозумійте самі, навіщо вчити учнів й учениць громадянськості

«Я дуже хочу, щоб усі, хто дотичний до освіти, усвідомили відповідальність — за свої дії, рішення та майбутнє. Якщо ми не вкладатимемося в наших учнів, то хто нас потім буде лікувати й захищати? Просто намалювати соняхи — добре, але потрібно вчити нове покоління гуртуватися довкола держави й розбудовувати її», — підсумовує Наталя Лаврова. 

Фото «Вчися.Медіа», «Всвіті»

Спецпроєкт «Формула свободи» створено «Вчися.Медіа» за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу в Україні. Матеріал представляє позицію героїв і не обов’язково відображає позицію Фонду Фрідріха Науманна за Свободу в Україні.

Щоб бути в курсі важливих освітніх новин, підписуйтеся на наші сторінки в соцмережах:

• фейсбук, інстаграм, ютуб,
• Х, тредс, вайбер.